Наймасштабнішою аварією в Україні, яка продемонструвала вразливість нашої каналізаційної інфраструктури, вважається аварія на Диканівських очисних спорудах, яка трапилася 29 червня 1995 року через сильну зливу в місті.
Унаслідок виведення з ладу споруд, жителям Харкова довелося на цілий місяць призупинити водопостачання. У житлові райони воду завозили цистернами, в очікуванні її шикувалися черги, багато підприємств не працювали. У ліквідації наслідків негоди були задіяні навіть військові, задля відновлення станції НАТО прислав унікальний насос, а в місті заговорили про небезпеку поширення холери.
Фахівці стверджують, що надзвичайних ситуацій, подібних до цієї, не траплялося на жодних очисних спорудах у світі, проте в нашій країні досі не переглянули ставлення до фінансування каналізаційної інфраструктури — більшість каналізаційних насосних станцій країни уже давно вичерпали свій експлуатаційний ресурс. Відновлювальні роботи на Диканівці тривали 10 років і коштували 140 млн грн — у рамках реконструкції було встановлено насосне обладнання, яке може працювати за будь-яких кліматичних умов, навіть будучи затопленим, але, на жаль, реконструкція очисних лише в Харкові, не дала змогу вирішити проблему навіть на рівні одного регіону — у 2002 році за схожим сценарієм відбулося аварія на ГКНС у Чугуєво.
На жаль, вірогідність аварій на українських каналізаційних насосних станціях дуже висока і головна причина такого сумного стану речей — зношеність обладнання. Екологічні проблеми у наших містах мають загальнодержавне значення і допоки не буде належного фінансування галузі українські міста будуть під загрозою екологічної катастрофи.
