Серед працівників нашого підприємства є фахівці рідкісних професій. Одним із таких є коваль ручного кування Володимир Федорович Линчик, який понад 7 років власноруч виготовляє інструменти, деталі, зокрема й такі, без яких неможливо було б швидко ліквідовувати аварійні витоки та оперативно відновлювати водопостачання. У своєму інтерв'ю Володимир Федорович поділився "рецептом" виготовлення хомутів, які "накладаються" на пошкоджені трубопроводи, та розповів про свій професійний шлях на водоканалі.

«Я працюю на водоканалі 7-й рік. Раніше працював на заводі «Станки і автомати», на Силікатному заводі. Водоканал – моє третє робоче місце з часу закінчення училища у 1975-ому році».



«Я виготовлюю працівникам водоканалу необхідні для проведення робіт інструменти, матеріали, деталі. Сьогодні виготовлятиму хомути, які використовуються для відновлення цілісності пошкоджених трубопроводів. Хомути виготовляються у попередньо прогрітій до восьмисот сорока – восьмисот шістдесяти градусів за Цельсієм печі. На першому етапі – підготовлена електрозварювальником сталева заготовка розігрівається у розжареній печі. За допомогою спеціальної форми та пневматичного молота пластина набуває форми  хомута, який хлопці на місці пориву за допомогою болтів накладають на пошкоджену трубу. Хомути виготовляємо різних діаметрів – від тих, що на накладаються на трубопроводи d 25 мм, до тих – що на трубопроводи d 150 мм. За день я можу виготовити 10 – 14 хомутів».



«Я виготовляю також ломи для відкриття люків, будівельні скоби, костурі для труб. Мені дуже подобається моя робота. По-перше, колектив дуже класний. По-друге, у мене хороше керівництво: Юрій Ростиславович, Микола Якович. Аура на підприємстві позитивна. Я іду на роботу із задоволенням».



«Іноді трапляються такі ситуації, коли той чи інший працівник відділу головного механіка захворів, – я допомагаю виконувати його роботу. Був час, коли я допомагав слюсарям розбирати насоси. У нас маленький колектив і ми повинні один одному допомагати, а не так що моя хата скраю – я нічого не знаю».



«У вільний від роботи час я пораюся на маленькій діляночці землі біля свого будинку, допомагаю доглядати онуків та привчаю їх до порядку. У мене немає часу на відпочинок, я весь час у русі. У юності я грав у футбол, баскетбол, квача, грав у духовому оркестрі на барабані. Я жив у великому селі, у якому було 3 духових оркестри».

«Треба, щоб війна закінчилася, – тоді все буде добре. Працювати будемо і треба це робити, бо коли людина все життя працює в колективі, – їй класно. Я ходитиму на роботу доти, доки буду потрібен тут».