Процес реконструкції водоканалу набирає обертів, хоча в це й складно повірити

Пересічний житель міста вкрай мало знає про те, як працює велике підприємство «Житомирводоканал» з усіма своїми водосховищами, очисними спорудами та сотнями кілометрів водопровідних і каналізаційних труб. Тому й автор вирішив розпитати в директора цього підприємства, звідки у нас береться «вода з крану», чи покращиться її якість і чи варто віддавати перевагу джерельній воді.

Чому Житомир споживає тільки річкову воду?

— Житомир забезпечується водою лише із водосховища «Відсічне» на річці Тетерів. Чому не проводиться буріння артезіанських свердловин?

— Місто стоїть на гранітній плиті, а тому складно пробурити свердловину з високим дебетом. Крім того, у наших підземних водах багато заліза, рівень якого у 10, а то й у 15 разів перевищує норму. Допустимий показник – це 0,3 мікрограми на літр,  а у воді з наших свердловин міститься до 5 мікрограмів. Саме тому ми не видобуваємо воду з-під землі.

Із ваших слів випливає, що якість криничної води теж не краща?

— Так, вона не краща. Вигрібні ями, яких чимало в місті та на його околицях, добрива з полів і городів, а також стоки домогосподарств та підприємств отруюють ґрунтові води нітратами. До того ж, у криничній воді можуть міститись небезпечні  бактерії.

— Багато людей беруть воду із джерел, приписуючи їй мало не лікувальні властивості…

— Якість води із поверхневих джерел потрібно обов’язково перевіряти не менше як двічі на рік. Її аналіз може провести лабораторія водоканалу або державний лабораторний центр.

— Яка вартість такого дослідження?

— Все залежить від кількості параметрів, які досліджуються. Вартість аналізу за основними показниками, у тому числі й бактеріологічними, — близько 400 гривень.

— Наскільки розумію, ви рекомендуєте користуватися водопровідною водою, хоча й зараз її якість не найкраща?

— Звісно, я рекомендую користуватися водопровідною водою. Ми постійно працюємо над підвищенням її якості, й у найближчі кілька років вона суттєво покращиться.

— Для очищення води із крану від хлору та інших речовин я використовую домашній фільтр, який нейтралізує всі запахи. Чи існує технологія очищення води до питного стану не на виході із труби, а на вході, тобто безпосередньо на водоканалі?

— У вашому домашньому фільтрі використовується активоване вугілля. У проекті реконструкції системи очищення води на нашому підприємстві також передбачені вугільні фільтри, які нейтралізуватимуть всі неприємні запахи й зроблять її м’якою та приємною на смак.

Житомирський водоканал розпочинається у Денишах

— Каскад водосховищ житомирського водоканалу розпочинається у Денишах, де річка Бобрівка впадає у Тетерів. Яка роль цих водосховищ для забезпечення Житомира водою?

— Верхнє водосховище у Денишах і «Відсічне» у Перлявці накопичують воду. Якщо у Відсічному її дефіцит, то воно наповнюється із Денишів.

— Тобто, водоканал відкриває засувку і вода одразу йде? Минуло літа вона була ледь відкрита і Тетерів перетворився із річки на струмок. У той час у водосховищі накопичувався сірководень, від чого внизу греблі стояв дуже неприємний запах. 

— Ми можемо відкривати так звані шиберні засувки тільки при наповненні водосховища до визначеного рівня. Зараз, дякувати Богу, засувка у верхньому водосховищі відкрита і забезпечений нормальний режим надходження води. Впродовж кількох останніх років такого, на жаль, не було.

— Виходить, що нинішня позитивна ситуація – це швидше виняток?

Нажаль, глобальна ситуація на планеті така, що річки йдуть від нас. Тому, як не прикро, нинішній надлишок води – це дійсно виняток.

 Чому ж влітку у верхньому водосховищі (у Денишах) накопичується сірководень?

— Сірководень – це результат гниття органічних речовин. У випадку Денишів причиною таких процесів є стічні води, які потрапляють у водосховище. Це можуть бути стоки з приватного сектору та підприємств. Не виключені і нічні «залпові» їх викиди. У мене немає доказів, тому не можу звинувачувати якесь конкретне підприємство, але сірководень сам по собі не з’являється.

— Натомість у нижнього водосховища «Відсічного» свої проблеми: воно мілке, а влітку там утворюються сполуки марганцю, які погіршують якість води. Чи можна змінити ситуацію?

— Через дефіцит води впродовж останніх кількох років вода у «Відсічному» була стоячою. Прогріта й застояна вода стимулює зростання синьо-зелених водоростей. Коли їх утворюється дуже багато, там не залишається кисню, в результаті чого гинуть водорості разом із рибою. Такі процеси провокують виділення сполук марганцю. Погіршується якість води, падає її рівень та відкладається шар мулу. Відтак, вона ще швидше прогрівається і негативні процеси у ній стають значно інтенсивнішими.

— Як же вийти із цього замкнутого кола? Свого часу Сергій Рижук, перебуваючи на посаді голови ОДА, дозволив одній компанії запустити у «Відсічне» земснаряд, аби вигребти пісок та мул. Тоді мова йшла про те, що у такий спосіб вдасться очистити і поглибити ложе водосховища. Однак, складається враження, це все робилося лише для видобутку піску, адже жодних позитивних змін неозброєним оком не побачити.

— Більше того, водосховищу нанесені серйозні збитки. Існує проект очищення «Відсічного», але земснаряд працював не за ним. У результаті він поглибив дно не там, де потрібно.

А де потрібно поглибити дно?

— Справа в тім, що наша водозабірна труба знаходиться за 40 метрів від берега і до так званого розчищення дна течія проходила як раз там, де розташована труба. У результаті ж такого «розчищення» течія змістилася до протилежного берега водосховища. Біля водозабору утворилася застійна зона, а тому труба зараз вбирає мул.

— Як можна змінити ситуацію?

— Є два варіанти вирішення проблеми – продовжити трубу або вигрібати біля неї мул.

— Та поки що в цьому напрямку немає жодних кроків. Чому?

— Якби це залежало від мене чи від міської влади, все давно б уже зробили. У нас є інвестиційні договори і розроблений проект розчищення. Розглядається можливість розчистити водосховище, але військові не дозволяють підігнати туди техніку, адже поруч полігон.

— Чи є надія домовитися з Міністерством оборони?

— За умовами контракту, про це повинен домовлятися інвестор. Однак поки що результату немає.

«Наші системи очищення не розраховані на таку низьку якість води і працюють на межі»

— Що ви робите із низькою якістю сировини, тобто водою на вході?

— Наші системи очищення не розраховані на таку низьку якість води і працюють на межі. Всі органічні речовини окислюємо хлором. Поки що у нас немає можливості використовувати інший реагент. Якщо ми взагалі не будемо цього робити, то вода з крану матиме колір водоростей. Крім того, на другому підйомі відбувається знезараження води гіпохлоритом натрію. За проектом реконструкції очисних споруд водопровідної мережі, замість хлору буде використовуватися діоксид хлору, який не залишає у воді характерного запаху.

— То коли ж ми, відкриваючи кран, не будемо більше відчувати жодних запахів?

— За планом, це має статися вже у жовтні 2020 року, як тільки будуть запущені нові очисні споруди водогону (вони будуються за кредитні кошти Світового банку, -авт.). Водопровідна вода у Житомирі стане питною, при цьому, найвищої якості.

Не всі ділянки водогону Житомира псують воду


— Мабуть, для цього доведеться замінити і всю водопровідну мережу?

— Не всі ділянки водогону Житомира псують воду. Проблеми є там, де низька швидкість потоку води. Передовсім, це промислові райони, де мережа розрахована на забезпечення водою великих підприємств, але зараз її споживають лише декілька житлових будинків. Для вирішення проблеми потрібно закільцювати водогін і замінити магістральні трубопроводи на труби з меншим діаметром. Наприклад, замість нинішніх 1000 міліметрів будуть 800, а замість 1200 – 1000. Реконструкція вже розпочалася. Як відомо, встановлені нові насоси, які дозволять підвищити тиск в мережі (ефект відчують жителі верхніх поверхів),  а також частотний перетворювач, що регулює тиск не за допомогою засувки (саме це є причиною більшості аварій), а плавно змінює швидкість обертання відцентрових насосів відповідно до обсягів споживання води.

— Як ви оцінюєте якість водопровідної води у Житомирі зараз?

— Вона задовільна, але не влаштовує ні мене, ні всіх інших жителів Житомира. Вже триває реконструкція водопровідних очисних споруд та очисних споруд каналізації. Вода стане справді питною, а стоки міста – значно чистішими. Крім того, нові очисні споруди каналізації будуть більш компактні, ніж нинішні, завдяки чому в Житомирі з’явиться кілька десятків гектарів «корисної» площі.