«Разом до стійкості» – під таким гаслом у Львові розпочався IX Lviv Eco Forum’24. Учасники заходу обговорюють функціонування водоканалів і їх об’єктів за умови блекаутів, альтернативні джерела електропостачання та тарифоутворення, стратегію відновлення та джерела фінансування модернізації підприємств, а також локальні та глобальні екологічні виклики.



«Стійкість міст визначається стійкістю критичної інфраструктури, стійкістю систем життєзабезпечення громад, а саме базових потреб у енергії, воді та теплі.

На третій рік повномасштабного вторгнення енергетична інфраструктура є на вістрі уваги влади та суспільства. Це відображається безпрецедентною державною підтримкою цієї галузі. Натомість вода і тепло залишається у затінку уваги та ресурсів. Тарифи залишились замороженими на довоєнному рівні, а виживання галузі забезпечується виключно за рахунок місцевих бюджетів та завдяки міжнародній допомозі.

Напередодні зимового періоду та ймовірного блекауту наші виклики зростають. Відтак ми спільно маємо напрацювати та знайти вихід із можливих загроз. Найперше, необхідно сформувати загальнонаціональний вектор руху – приймати швидкі спільні рішення на рівні держави, органів місцевого самоврядування, донорів, і визначити спільні пріоритети, як готуватися до надзвичайних умов. А також визначити джерела фінансових ресурсів для належної роботи водної галузі», – наголосив Дмитро Ванькович, директор ЛМКП «Львівводоканал», співорганізатор форуму.

За словами Дмитра Новицького, президента Асоціації «Укрводоканалекологія», сьогодні водоканали України перебувають у вкрай важкому фінансовому стані через відсутність коштів на операційні витрати. Тариф на водопостачання покриває собівартість лише на 70%. А борги за електроенергію сьогодні складають 9,7 млрд грн, позаяк постійно зростає тариф на електрику, яка у структурі тарифу на воду становить приблизно 50%. Недофінансування підприємств за час війни складає біля 18 млрд грн щорічно. 

«Така ситуація для водоканалів пов'язана передусім із значним ростом цін на складові собівартості тарифу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення: вартість електроенергії зросла майже в два рази, реагентів – у три, постійно підвищуються податки. Поряд з цим, заробітна плата складає в середньому близько 14 тис. грн, що вже спричинило значний відтік кадрів», – наголосив Дмитро Новицький.



Джерела відшкодування витрат, які несуть водоканали України через ріст ціни, зокрема на електроенергію, немає. Лише органи місцевого самоврядування, розуміючи важливість стабільного водопостачання для своїх мешканців, змушені фінансово підтримувати свої підприємства в умовах виживання.

«Вам потрібні термінові інституційні реформи. Нещодавнє коригування тарифів для бізнесу є хорошим початком, але цього недостатньо. Слід переосмислити структуру тарифів, але щоб це не торкнулось вразливих верств населення. ЄС пропонує тарифні моделі, які дозволяють перехресне субсидування між користувачами. Настав час набратися сміливості для проведення цих необхідних реформ. Від цього залежить майбутнє водного сектору», – відзначив Ніколас Осберт, голова відділу водопостачання, санітарії та гігієни ЮНІСЕФ.

Відтак учасники форуму запропонували, щоб питання тарифоутворення у галузі водопостачання уряд передав органам місцевого самоврядування, а методологію і моніторинг залишили за Національним регулятором – НКРЕКП. Цю пропозицію буде внесено до загальної резолюції IX Lviv Eco Forum’24, яку скерують уряду і офісу президента.