Після підриву Каховської ГЕС багато українських міст потребувало допомоги у вирішенні проблеми водозабезпечення населення. Одним із таких є Нікополь, який лишався без централізованого водопостачання протягом кількох тижнів.
Влада міста звернулася за допомогою до всіх небайдужих, адже жодне місто України нездатне подолати безпрецендентні водні кризи, спровоковані окупантами, опираючись лише на власні сили та ресурси. КП "Житомирводоканал" відгукнулося на запит і відправило до Нікополя у тимчасове користування автоцистерну для підвозу води. Водії КП «Житомирводоканал» Анатолій Голомах і Сергій Железняков, які допомогали забезпечувати постраждале місто водою, повернулися з 14-денного відрядження і розповіли про побачене та пережите.
«Ми приїхали в Нікополь, коли містяни вже тиждень не мали вдома води. Зійшла вода з Каховського водосховища – і в кранах вона закінчилася. Певний час для забезпечення потреб міста водії автоцистерн брали воду безпосередньо із водозабору. Але рух поблизу водойм зумовлював прильоти. У Нікополі сигнал тривоги не встигає спрацьовувати: спочатку б’є – потім спрацьовує сирена. Ми теж потрапили у небезпечну ситуацію, коли осколки прилетіли недалеко від місця, де ми роздавали людям воду. Бог милував, що ми врятувалися. Воду для розвозу набирали також із резервуарів третього підйому, але її рівень і там досягнув критичної позначки. Вона була страшенно замуленою. Роздавалася людям і вода, набрана безпосередньо з річки, зелена, мутна. Для технічних потреб. Це жахлива картина. Без води – страшно. Люди возили воду "кравчучками", велосипедами, бабулі тягнули бутлі у руках», - розповідає водій Анатолій Голомах.
«Черги по воду - довжелезні. Коли в Житомирі немає води, то машину води і за цілий день можуть «не розібрати». А в Нікополі за 4 – 5 годин "розбирали" усю автоцистерну. Рекорд – спустошення цистерни за 2,5 години. У машині – 5000 літрів води».
«Допомагати приїхали люди з усіх куточків України: Тернополя, Черкас, Одеси, Вінниччини, Кропивницького», - зауважив Сергій Железняков.
