На водоканалі є працівники, які зрослися із підприємством душею, і поза ним не уявляють свого життя. Одним із таких є водій Валентин Ослівський, який понад 30 років доставляє бригади у місця проведення ними робіт. Цей фахівець знає кожен куточок рідного міста, кожну особливість підприємства і кожну запчастинку автомобіля, який обслуговує і про який піклується, як про дитину. Колеги характеризують Валентина Броніславовича як чесну, порядну і надзвичайно працелюбну людину, яка від початку війни працює майже без вихідних. У своєму інтерв’ю він лаконічно розповів про свій трудовий шлях та співпрацю із каналізаційниками.



«Водоканал – моє «родинне» підприємство. Свого часу тут працював і мій батько (водієм аварійно-диспетчерської служби), і мій дядько (слюсарем). Я прийшов на підприємство у 1990 році – одразу після закінчення навчання».

«Зараз я працюю водієм спецмашини, яка доставляє працівників у місця, де потрібно прочистити каналізацію від сміття. На жаль, містяни недбайливо ставляться до користування каналізаційними мережами. Наші працівники щодня виймають з каналізації усякий мотлох: з останніх знахідок – жіноча комбінація. Найнезабутніша знахідка на моїй пам’яті – ящик тушонки, який у 90-х рр. ми знайшли під кришкою каналізаційного люка».

«Коли я працював водієм асенізаційної бочки, у місті сталася страшна аварія… Наприкінці 80-х рр. розпочалося будівництво тунелю глибокого залягання, який мав перекачувати стоки на очисні споруди каналізації. Під час будівництва однієї із ділянок тунелю – він завалився, поховавши і обладнання, і двох працівників, які виконували роботи: одного знайшли одразу, іншого – через 2 тижні. І ми із моїм напарником, Вовою Купчинським, протягом місяця працювали добу через добу – відкачували асенізаційною машиною стоки від онколікарні, аби вона могла безперебійно працювати».

«Мені для моєї роботи не потрібен навігатор. Я знаю усі вулиці у місті. Іноді забуваю нові назви, то коли отримую наряд – запитую стару. За день хлопці можуть прочистити до 15 каналізаційних колодязів. Але бувають такі заявки (складні затори, провали), що ми на них можемо витратити на них і пів дня, і більше. Каналізаційникам дуже важко працювати фізично: механічне прочищення каналізації – це роботи, які виконуються руками».

«Трапляються такі ситуації, коли механічне прочищення каналізації – неможливе. Тоді ми працюємо на каналопромивній машині, яка промиває труби від складних каналізаційних засмічень».



«Дуже часто ми стикаємося із проблемою неможливості прочистити забиті каналізаційні колодязі через те, що на них припарковані автомобілі. Важливо, щоб люди розуміли, що лишати машини на кришках люків не варто, бо це не дає змогу проводити роботи на мережах».

«Я люблю свою бригаду: хлопці мене цінують, допомагають мені в роботі».

«Червень місяць я пропрацював без вихідних. Звісно, це складно. Але якщо треба – маємо працювати. Зараз такий час – війна, і ми маємо ставитися з розумінням до таких моментів».

«Мені дуже подобався той час на водоканалі, коли ми їздили усім колективом відпочивати на море, в гори. Вперше побувавши на Закарпатті, я зрозумів, що до цього не знав Україну – цей край розкрив мені душу нашої країни».