Людина, яка займається «сродною» працею, забуває про час. Людина, яка насолоджується роботою, не може уявити свого життя без неї. Заслуженому працівнику сфери послуг Юрію Леонідовичу Островському, який працює енергетиком, робота приносить задоволення уже 57 років. Він підготував тисячі молодих спеціалістів та реалізував десятки проектів, які сприяли розвитку міста. Юрій Леонідович, представник старої інтелігенції, вважає найвищими людськими чеснотами порядність, честь та, звісно, працелюбність

«Працювати на одному місті все життя – це в мене родинне. Ми з братами ніколи не належали до «бігунків» – завжди повністю віддавалися справі, яка нам була до душі. Коли я ходив у школу, то раз на тиждень відвідував додаткові заняття з електромонтажу. Там я навчався й отримував досвід. Заняття мені подобались, тому вирішив працювати електриком. У 1961 році прийшов працювати на житомирський водоканал, де отримав направлення на навчання у Київський політехнічний інститут»



«У сім’ї ніхто не був проти мого вибору. Мама казала мені й моїм братам: «Якщо ви хочете краще жити, то навчайтесь – і буде вам добро». Мама спочатку навчила мене говорити польською, батько – українською, а на вулиці всі говорили російською, тому я читаю й розмовляю трьома мовами – це дуже допомагає в роботі і у навчанні»

«У 1963 році я вступив до Київського політехнічного інституту на електроенергетичний факультет. Мене навчали найкращі викладачі, які видавали книги, за якими вчився весь СРСР. Це дало мені змогу розібратися в найменших нюансах обраної професії. На старших курсах ми з друзями ходили на різні підробітки й заробляли непогані гроші, а на канікулах я повертався до Житомира і працював електриком. Після п’яти років навчання отримав диплом інженера і повернувся на водоканал. Саме тоді в Житомирі почали будувати станції, очисні споруди, каналізації, трубопроводи – система почала розвиватися й потрібні були кваліфіковані кадри. Я починав свій професійний шлях з інженера електрообладнання, а згодом обійняв посаду головного енергетика. Щоб добре працювали всі галузі, потрібна сильна енергетика. Я багато працював: їздив по Радянському Союзу, шукав обладнання й привозив у Житомир – на багатьох об’єктах воно працює й досі»

«До себе у колектив брав лише найкращих, перевіряв їх, тому мене оточують винятково кваліфіковані працівники. У своїй роботі я суворий, але справедливий, тому люди, з якими працюю, дослухаються мене. У нас багато правил, яких завжди потрібно дотримуватись, бо вважаю, що лише дисципліна забезпечить безперебійну та якісну роботу обладнання. В енергетиці немає другорядного – все головне, і за всім потрібно пильнувати. Якщо підведе одна ланка – підведе весь механізм»

«У нашому колективі працівники віддані своїй справі. Я ніколи не любив «сачкувати» й не любив людей, які так працюють. Можна бути хорошою людиною, але хорошим працівником потрібно стати»

«Колись спеціалісти, окрім основної роботи, могли ще й викладати в навчальних закладах. Тому я додатково працював викладачем у філії Київського політехнічного інституту та в автомобільно-шляховому технікумі. У той період мого життя я кожного дня працював на водоканалі, а потім їхав навчати молодь. Пояснював учням матеріал так, щоб вони його розуміли, а не «зазубрювали». Костянтин Ціолковський казав: «Людина полетить, опираючись не на силу своїх м’язів, а на силу свого розуму»

«Часто люди скаржаться на водоканал. Іноді вони нарікають справедливо, а іноді – ні. Якщо у загальнобудинковій мережі згнили або забилися труби, то це не провина водоканалу. Але трапляється, що напруга або тиск води бувають недостатніми, тоді ми розв’язуємо проблему й пояснюємо людям ситуацію. Річ у тім, що систему потрібно час від часу оновлювати, а це має забезпечувати держава. Пощастило, що більшість людей – порядні, і вони з розумінням ставляться до проблем»



«З моєю роботою у мене пов’язано дуже багато приємних спогадів. Ми з колегами працювали і вдень, і вночі. Якщо під час шторму розбивало лінію, то ми відразу їхали її лагодити. Бувало таке, що техніка не справлялася, й потрібно було ладнати її у важких умовах. У роботі не завжди бувають «квіточки», іноді й виникають труднощі, але завдяки знанням та наполегливій праці ми долаємо перешкоди»

«Відпочивати люблю вдома. Подобається рибалити, збирати гриби. У риболовлі потрібно відповідально ставитись до снастей і добре пильнувати за процесом, точнісінько так, як на роботі. Завжди любив спорт: займався легкою атлетикою, грав у футбол. Футбольна команда водоканалу має безліч кубків, і мені приємно, що я грав у складі її збірної. Але потім, на жаль, порвав зв’язки і вже зрідка з’являвся на полі. Я й синів привчив змалку до спорту – вони теж грають футбол та ведуть активний спосіб життя»

«Потрібно контролювати робочий процес і розумітися на тому, що робиш. Моя робота – це моє покликання. Людина живе, допоки працює, отож потрібно займатися улюбленою справою, а не чекати смерті»

«Час іде, змінюються звичаї, але порядність, честь та працелюбність – цінності, які лишаються незмінними в усі часи»

Текст записав Олег Полонський
Фото: Марта Яроцька
Джерело: http://www.zhytomyr.travel/yurij-ostrovskij-potribno-kontrolyuvati-robochij-proces-i-rozumitisya-na-tomu-shho-robish/?fbclid=IwAR3aXWRMR1eIvpoTa0A4PKVtAy-NE9Vl1VNzZNEc7nqUpDRhe5M93-Y6Vgo