Кожне підприємство має унікальних фахівців, для яких надзвичайно важливо не просто гарно зробити свою роботу, а й вийти за межі своїх обов'язків, бо їхнє призначення - це експериментаторство, оптимізація робочих процесів, впровадження інноваційних технологій. На водоканалі також працюють фахівці, які обожнюють свою професію, постійно займаються саморозвитком і, зростаючи, змінюють на краще своє місце роботи. Один із таких фахівців КП "Житомирводоканал" - слюсар-електрик автотранспортного відділу, який у своєму інтерв'ю розповів про свою діяльність, цікаві експерименти і поділився професійними мріями.
«Я працюю слюсарем-електриком автотранспортного відділу. Основний мій обов’язок – стежити за елетрообладнанням автомобілів водоканалівського автопарку. Мені неважливо, яку техніку ремонтувати: чи вітчизняного, чи іноземного виробництва. Я тут знаходжуся для того, аби транспорт водоканалу щодня виїжджав і працював на вулицях міста. Я готую машини до випуску, заряджаю акумулятори на них. Взимку іноді доводиться заряджати по 20 акумуляторів на добу».
«Я вже о 7:00 ранку на роботі, хоча робочий день у нас розпочинається з 8:00. Коли наші машини повертаються з міста – мені важливо подивитися на них спереду і ззаду: чи там усе світиться-грає і тоді мені на душі стає легко».
«Ще поломана машина не доїжджає до бази – мені повідомляють по телефону про поломку і я починаю готуватися до її ремонту. Я роблю все, що від мене залежить, щоб на наступний день автомобіль виїхав».
«45 років тому мої батьки купили новий телевізор. Доки їх не було вдома – я його розібрав до гвинтика. Тоді мені було 6 років. Коли батько повернувся з роботи, то сказав матері: «Не чіпай хлопця. Це – майбутній фахівець». Вони пішли купувати ще один телевізор, а я тоді зрозумів, що техніку розбирати цікаво, але поки що мені зарано це робити».
«Я у школі дуже любив фізику, алгебру, геометрію, хімію. Їздив на олімпіади з цих предметів. Потім навчався на спеціальності: «Агроном. Хмеляр. Радіолог», але за спеціальністю не працював. Все життя вчуся на електрика, працював електроніком, енергетиком. Якщо я не вдихну в себе хоча б раз на день запах каніфолі (від ред. – речовина, яку застосовують у лудінні і паянні) – мені щось робиться, у мене вже залежність від цього. Хтось залежний від курива, від горілки, а я – від каніфолі (посміхається)».
«Іноді мертве вдається оживляти – і мені це вдається робити зі старим обладнанням. Все, що валяється під руками і ногами, може принести користь, з усього можна зробити корисні речі. Те, що для когось одного – мотлох, для іншого – можливість створити щось вартісне, що приноситиме користь. Ось цьому стенду для перевірки генераторів та стартерів – 50 років, його викинули, як непотріб. Але я його переобладнав і він успішно виконує своє призначення. Зараз є дуже хороше сучасне обладнання, але воно, звісно, коштує великих грошей».
«Мені пощастило з керівником. Коли мені в голову приходить ідея щось впровадити – я ділюся нею з Миколою Яковичем. Якщо він бачить у ній раціональне зерно, розуміє, що це може допомогти нам покращити нашу роботу, – він дає добро і я реалізовую ідею у життя. Наприклад, зараз я дороблюю стенд для перевірки свічок запалювання. Також ми перероблюємо автомобілі, встановлюючи на них більш сучасне обладнання. Кожна машина для мене – як дитина».
«Відремонтувати машину – це дрібниця, мені для цього багато часу не треба, значно складніше – створювати щось нове. Зараз я працюю над створенням механізму живлення для безперебійної подачі електроенергії з відпрацьованих акумуляторів електромобілів, схем, замовлених на AliExpress (прилад виконуватиме функції генератора). У мене вже зараз 70% обладнання працює навіть тоді, коли немає світла. Прилад, над створенням якого я працюю, дасть змогу нам за відсутності електроживлення, наприклад, освітлювати бокс транспортного відділу протягом 7-8 годин».
«Зараз люди часто викидають телевізори, які ще можна відремонтувати, чим я іноді теж займаюсь. А потім віддаю уже відремонтовані бабусям, дідусям у села».
«Я почепив у нашій водоканалівській автомайстерні старий телевізор. І коли механік чи слюсар ремонтує той чи інший автомобіль і потребує якихось інструктажів та рекомендацій – він може включити собі на YouTube відеороз’яснення і переглянути його».
«У мене був один цікавий випадок: одна із машин нашого автопарку з незрозумілих причин заводилася, але не їхала. Як виявилося, всередині автомобіля оселилася мишка, завела собі сім’ю і вони гуртом поперегризали проводи. Довелося трохи попрацювати, аби ліквідувати наслідки шкоди».
«Я не все знаю, але щодня чомусь новому вчуся. Це мені приносить задоволення. Якщо у мене щось не виходить – я не відкладу справу, а почну вивчати це питання (зараз у відкритому доступі можна знайти будь-яку інформацію) і доведу почате до кінця. Наразі у мене мрія – навчитися займатися програмним забезпеченням автомобілів».
«У мене був старий кабінет без ремонту. Я вирішив його змінити, зробити затишним: прикрасив стіни старими дисками, розмістив прилади родом із минулого століття (телефон, радіо), додав вогнів. Ми ж більше половини життя проводимо на роботі і повинні самі собі створювати затишні простори, у яких нам комфортно працюватиметься. У робочому кабінеті має бути завжди охайно: навіть якщо твій робочий день закінчився – прибери, а потім іди додому, аби коли ти завтра вийдеш на роботу, у тебе було чисто, щоб тобі було приємно сюди повернутися. Я створюю собі затишок на роботі сам».
«Мені подобається подорожувати. Був у Данії, Швейцарії, Італії, Казахстані, Латвії. Хтось любить їздити на море, а ми з дружиною до війни любили на кілька днів поїхати і відкрити для себе нову країну. Цікава історія зі мною трапилася в Італії: доки моя дружина відпочивала на Адріатичному морі – я заробив копійку. А сталося це так: якось ми з дружиною ввечері прийшли на пірс і я побачив, як чоловік мучився біля катера, якого йому не вдавалося відремонтувати. Я, так би мовити, на пальцях пояснив йому, що треба зробити. Після цього мені запропонували допомагати з ремонтом катерів і я за тиждень заробив 1800 євро».
«Ми з дружиною любимо їздити на рибалку. Моя найбільша риба, виловлена на Тетереві, – карп, 7 кг 300 г. У такі дні я відключаю телефон і слухаю, як співають пташки, насолоджуюсь єднанням із природою».
«Часто бувало у моєму житті, що їдеш уночі по трасі і бачиш – стоїть автомобіль. Я завжди зупинявся, бо розумів, що можу допомогти людині відремонтувати машину і добратися до місця призначення».
«Чесно скажу, Ви у мене берете інтерв’ю, а я вже не знаходжу собі місця, бо мої руки шукають роботу, мені треба щось робити».
