Очільнику другого комплексу очисних споруд каналізації Сергію Сівку, який відповідає за очищення господарсько-побутових та промислових стоків нашого міста, пощастило отримати досвід роботи на модернізованому очисному комплексі празького водоканалу. Сергія Олеговича часто запитують про те, чому він повернувся на житомирський водоканал. І він відповідає: “Я вірю, що в нас також можливо побудувати такі новітні очисні споруди каналізації, тому й повернувся”.
“Найбільш цікаві моменти мого професійного життя пов’язані з роботою на водоканалах: житомирському і празькому. Свого часу я навчався в Житомирському агротехнічному коледжі на спеціальності “Механізація сільського господарства”, після чого впродовж 8 років працював на водоканалі нашого міста. У 2016 році вирішив спробувати себе в іншій професії і влаштувався на фірму “Магія комфорту” — це перша в Житомирі установа, яка займалась сервісним обслуговуванням насосного обладнання. Наступна сторінка мого професійного життя — участь в програмі “Кваліфікований працівник”, завдяки якій я поїхав до Чехії працювати на празькому водоканалі. Там я пройшов двотижневі мовні курси, спочатку працював на старих очисних спорудах каналізації і згодом мене перевели на нові очисні споруди, де я працював оператором упродовж 2-х років. Це був надзвичайно цікавий досвід”..jpg)
“Нові очисні споруди каналізації у Празі запустили у 2018 році — за 2 роки їх побудували з “нуля” (їх потужність — 600 тис м3 стічних вод на добу, що в 10 разів більше від потужностей, необхідних для нашого міста). Очисні споруди знаходяться в центрі Праги, але на окремому острові. Процес пуску-налагодження у них триває з 2018 року по сьогоднішній день (відбувалась заміна насосного обладнання, переварювання труб). Найбільше мене дивувала оптимізація усіх процесів — комплекс очисних споруд повністю автоматизований, всіма процесами керують з центральної диспетчерської. На очисних спорудах продуктивністю 600 000 м3 працювало не більше 30 працівників, які просто слідкували за роботою системи. Усе обладнання та механізми — на гарантії, тому в разі якихось несправностей їх діагностикою та усуненням займаються виключно фірми, які надавали та встановлювали обладнання. Демонтаж, монтаж, заміна обладнання — компетенція офіційного сервісного центру. Усі процеси регулюються за допомогою датчиків, інформація виводиться на дисплеях. В центральній диспетчерській цілодобово працює 6 працівників, кожен з яких контролює свій процес в режимі “реального часу”.
“Я вірю, що в нас також можливо побудувати такі новітні очисні споруди каналізації, тому й повернувся”.
“У Чехії працювати простіше, однак там на все потрібні дозволи: якщо працівник хоче працювати на тому чи іншому процесі, підприємство має сплатити за його навчання, тому обов’язки дуже чітко розподілені та розмежовані. Аварійні бригади празького водоканалу складаються з 3 чоловік, при чому кожен працівник обов’язково має бути зварювальником. Усі бригади мають свою автівку. Машини у них нові, більше 5 років їх не експлуатують. Знову ж таки обслуговуванням та ремонтом автомобілів займаються майстерні, а не самі працівники”.
“Зараз я працюю начальником ОСК-2 у Житомирі. Моя основна задача — забезпечення безперебійної роботи очисних споруд каналізації. Надзвичайних ситуацій, які вимагають працювати понаднормово, у нас не викникає. А ось на ОСК-1, де я працював раніше, складні ситуації трапляються. Тоді працівникам доводиться докладати зусиль, аби стабілізувати процеси. Скажімо, могла вийти із ладу засувка, за допомогою якої регулюється кількість стоків, що надходять на обидва очисних комплекси. Якщо вона не працює, то всі стоки міста надходять на ОСК-1. Пам’ятаю, як ми виконували ремонтні роботи запірної арматури цілу добу. Потім декілька годин перепочили і пропрацювали ще 24 години”.
“Як користувач каналізації, можу сказати, що великою проблемою нашого міста є його недостатня каналізованість, а як начальник очисних споруд каналізації — що наші люди досі не навчились правильно користуватись каналізацією: вологі серветки, індивідуальні засоби гігієни, контрацепція, — все це скидається в каналізацію, засмічуючи її та створюючи каналізаційні затори. Це створює неабиякі проблеми при механічній очистці стоків. Прикро, що люди у ХХІ столітті продовжують використовувати каналізацію, як смітник, забуваючи, що вона призначена виключно для відведення рідких побутових відходів”.
“Наразі на водоканалі активно триває модернізація найголовніших об’єктів. Після закінчення реконструкції наше місто отримає нові сучасні очисні споруди каналізації, які зможуть якісно очищати стоки від фосфатів та азотів. Це будуть екологічні та енергоефективні очисні споруди. Це буде повернення якісно очищеної води у річку. Це будуть автоматизовані та диспетчеризовані очисні споруди європейського рівня, аналогів яким в нашій країні поки що немає. Мені дуже подобається спостерігати за перебігом реконструкції, хоча й не завжди все відбувається настільки швидко, як хотілося б”.
“У 2006 році я познайомився з дружиною, в 2011 — ми одружились. У нас є донька Анастасія, якій уже 9 років. Спочатку вона займалась танцями, наразі — акробатикою. Їй подобається, тому ми й надалі плануємо розвивати її здібності. Свій вільний час я проводжу з сім’єю — любимо велосипедні прогулянки. На жаль, вибратися в такі поїздки виходить не часто. Поки що наше місто важко назвати дружнім до велосипедистів. Інколи з моїм гарним товаришем їздимо на рибалку”.
“Любимо відпочивати на морі. Найбільше сподобалось в Єгипті — заради краси Червоного моря та різноманіття його флори та фауни варто там відпочивати. В Україні дуже любили відпочивати в Криму — це наче українська Італія. Дуже хочеться повенутися у наш Крим”.
