Технічний директор КП "Житомирводоканал" Сергій Єрьомін протягом 4 років очолює виробничу роботу на підприємстві і керує її діяльністю. На його плечах - створення оптимальних умов для своєчасного і якісного виконання виробничими підрозділами покладених задач. Сергій Андрійович - людина, яка готова працювати у ритмі 24/7 задля забезпечення поставленої мети.
“На водоканалі я працюю з 1 грудня 2016 року. Займаю посаду технічного директора. Роботу неможливо виконувати якісно, якщо вона не подобається. Найважча робота — з людьми, адже вона потребує розуміння, уміння слухати і підтримувати. У перший рік найскладніше для мене було налагодити комунікацію з працівниками, які перебувають у моєму безпосередньому підпорядкуванні. 2 роки потрібно було для того, щоб люди зрозуміли, чого я від них вимагаю. Наразі нам комфортно працювати, ми розуміємо один одного, і, дякуючи цьому, за 4 роки ми змогли багато зробити для підприємства та містян”.
“Я очолюю виробничу діяльність на підприємстві. До моїх посадових обов’язків входить забезпечення необхідного рівня технічної підготовки виробництва, його зростання, раціональне використання виробничих ресурсів”.
“Коли я прийшов працювати на водоканал, то для ліквідації будь-якого пориву необхідно було припинити подачу води у всьому місті. Лише таким чином тоді виконувались аварійні роботи. У попередніх керівників підприємства не було мети встановлювати запірну арматуру, яка б дозволяла у разі виникнення аварійних ситуацій перекривати воду в певних районах, а не у всьому місті. Наразі ми активно встановлюємо нову запірну арматуру в усіх районах міста, аби мати змогу локалізувати та ліквідувати наслідки аварії, завдаючи незручності мінімальній кількості містян”.
“У нашій країні стан водно-каналізаційного господарства поганий. Це зумовлено небажанням влади долучатися до його розвитку. Але проблеми, з якими стикається галузь, пов’язані не тільки з відсутністю уваги з боку влади. Вони часто обумовлені й несвідомим ставленням громадян. Так, наприклад, проблема каналізаційних засмічень криється не лише у зношеності мереж, а й у тому, що люди вкидають у каналізацію все, що завгодно: інколи ми дістаємо навіть рушники з подушками та м’які іграшки”.
“Кожна аварійна ситуація змушує хвилюватися за людей, які виконують роботи з її усунення, тому що умови праці інколи вкрай складні. Зараз на вулиці майже -20, а хлопці скоцюрбленими пальцями змушені працювати у безпосередньому контакті з водою, ліквідовуючи наслідки поривів, ремонтуючи водорозбірні колонки чи замінюючи засувки, які вийшли з ладу. Після ліквідації абсолютно кожної аварійної ситуації хочеться обняти хлопців та подякувати за виконання нелегкої роботи”.
“Я ціную людей за відданість праці, яку обрали. Мені подобається, наскільки віддано наші бригади ставляться до виконання своєї роботи: працюють доти, допоки не зроблять. Інколи доводиться проводити зварювальні роботи, коли на пів труби тече вода. Закарбувалася у пам’яті ситуація, за якої електрогазозварювальник Іван Анатолійович Кос змушений був проводити зварювальні роботи, будучи повністю мокрим — тоді на вулиці було усього +2 С, а роботи з відновлення цілісності трубопроводу тривали близько 2-х діб. Пригадую день, коли ліквідовували порив на Чуднівській: я разом з бригадою на місці аварії пробув 2 доби. А коли повернувся додому втомлений, з червоними очима, дружина сказала йти туди, де був. Так я і лишився на водоканалі (сміється)”.
“У моєму безпосередньому підпорядкуванні перебуває 11 керівників служб, одним з яких є транспортний відділ, яким я без перебільшення пишаюсь. За кілька останніх років нами було відремонтовано багато техніки, закуплено нову спецтехніку, зокрема — екскаватор, завдяки якому ми нарешті можемо прокладати каналізаційні колектори на великій глибині. Цьогоріч плануємо запровадити профілактичні промивки каналізаційних мереж. Такі роботи дадуть нам змогу зменшити кількість критичних ситуацій, пов’язаних із засміченням трубопроводів”.
“У місті 526 км водопровідних мереж і 259 км — каналізаційних. Більшість із них — зношені. Аварійні трубопроводи ми замінюємо в силу своїх фізичних та матеріальних можливостей. Найбільш загрозлива ситуація для міста наразі з мережами каналізації: майже всі колектори зношені і подекуди тримаються лише завдяки щільності ґрунту. Вони прокладались ще в радянські часи, тому за умови, наприклад, затяжних дощів, які розмиють ґрунт, є загроза, що ці колектори вийдуть з ладу, і зупинити рух стоків каналізаційної води буде дуже важко. Хотілося б працювати “на випередження”, але матеріальний стан водоканалів не завжди дозволяє це робити”.
“Іноді люди, не розуміючи специфіки роботи, дозволяють собі невиправдану критику на адресу працівників водоканалу: “стоять, склавши руки”, “один працює, а інші дивляться”. Насправді є певний алгоритм дій і правила безпеки праці, якими керуються робітники, виконуючи свою роботу. Так, скажімо, перед початком розкопок завжди запрошуються представники інших служб для перевірки того, чи не проходять поблизу труби їхні комунікації, які можуть бути пошкоджені під час проведення земляних робіт. Часто на їх очікування витрачається доволі багато часу. Інколи для проведення робіт доводиться залучати і очікувати нову техніку на допомогу. Те саме і з кількістю людей, задіяних у роботі: варто розуміти, що в колодязі може працювати всього 1 людина, у траншеї водопровідних чи каналізаційних мереж — не більше 2-х. Інші у цей час залишаються зверху: подають інструмент або виконують роботи на поверхні”.
“Свій трудовий шлях я розпочав ще в часи навчання в Державному агроекологічному університеті — паралельно працював фрезерувальником граніту. Після навчання працював в Києві, але зрозумів, що це не моє місто, тому повернувся у Житомир. Мені подобається наше місто своєю компактністю, затишністю. Люблю спостерігати, як воно змінюється на краще”.
“Коли повернувся у Житомир, то спочатку працював інженером зі встановлення вікон. Згодом — автослюсарем на КП “Житомиртеплокомуненерго”, інженером ТЕМ 322 виробничої служби експлуатації, інженером служби обліку та аналізу енергоресурсів, інженером з охорони праці, а через кілька років був призначений начальником виробничо-технічного відділу цього підприємства. На усіх посадах я відповідально ставився до своїх обов’язків, не соромився звертатись за порадою до більш досвідчених працівників. Зростання і розвиток кожного окремого працівника відбувається разом зі зростанням і розвитком колективу. Це взаємозв’язані процеси. З теплотою згадую роки, відпрацьовані у “Житомиртеплокомуненерго” Працюючи в цій установі, я паралельно здобув другу вищу освіту — закінчив Державну академію житлово-комунального господарства і здобув спеціальність “Теплоенергетика””.
“Зараз спостерігаю за зростанням КП “Житомирводоканал”. Мене радує, що підприємство розвивається, змінюється на краще. Ці зміни відчувають як працівники, так і жителі міста. Ми поставили перед собою правильні цілі: ми перетворюємося зі збиткового підприємства в успішне, яке входитиме в топ водоканалів України. До нас вже звертаються підприємства інших міст за досвідом та порадою. Радує, що ми рухаємось в правильному напрямку — до змін на краще”.
“З раннього дитинства найкраще хобі для мене — це рибальство, збирання грибів. Коли ти свій відпочинок вихідного дня проводиш на природі — то заряджаєшся величезною кількістю енергії, переосмислюєш ідеї та роботу, яку виконав впродовж тижня. Мені хотілося б більше часу проводити наодинці з природою. На жаль, не дає мобільний телефон — відповідно до службових повноважень, доводиться весь час бути на зв’язку”.
“Я завжди намагаюсь бути чесним і тримати своє слово, цього вимагаю від себе та від інших, для мене це важливо. Якщо ти не знаєш, як вчинити в тій чи іншій ситуації — все просто: поводься так, як хотів би, щоб поводилися із тобою”.
