На нашому підприємстві працює багато обдарованих особистостей, людей, які не лише люлять свою роботу, а й обожнюють проявляти себе у різних видах творчості. Серед таких - економіст відділу аналітично-розрахункової роботи Оксана Горбик, залюблена не тільки у цифри та звіти, а й у вишивку. У будні вона займається серйозною аналітичною роботою: нарахуваннями, контролем касових банківських операцій, а у вихідні та відпустку - створює вишиті шедеври, які підкорюють усіх довкола своєю красою.

«На водоканал я прийшла працювати 11 вересня 2018 року. Спочатку я працювала оператором комп’ютерного набору у відділі розрахунково-аналітичної роботи. Пам’ятаю мою співбесіду, коли очільниця відділу по роботі з фізичними особами Ольга Гурська мене запитала про готовність до роботи, я їй сказала: «Я живу близько, діти уже виросли. Я хочу тільки прийти і працювати». Їй сподобалася моя відповідь – і так я стала частиною колективу водоканалу».




«З квітня 2022 року я працюю у відділі розрахунково-аналітичної роботи. Я займаюся нарахуваннями, контролем касових банківських операцій, підготовкою звітів з реалізації послуг з водопостачання та водовідведення. Мені дуже подобається моя робота – я обожнюю цифри, я люблю в них розбиратися. Мене сьогодні Віра Аркадіївна (від ред. - очільниця відділу)  попросила попрацювати над таким звітом, де потрібно бути дуже скурпульозною. Я дивлюся на нього і кажу: «Він мені подобається», а очільниця відділу відповідає: «Він – твій». Я дуже посидюча – я ж вишиваю (сміється). Ніколи не треба нічого боятися – треба завжди за все братися».

«Дуже подобається наше нове програмне забезпечення – воно дає значно більше можливостей, ніж попереднє. Мені було дуже цікаво розбиратися у новій програмі, мені було дуже приємно вникати в неї. Завдяки цифровим сервісам працювати стало і простіше, і цікавіше. Перерахунки робляться натисканням однієї кнопки, можна зробити багато різних вибірок, сформувати різні види звітів: наприклад, звіт про середнє споживання води, звіт по дебіторській заборгованості, відсоток оплати за послуги населення та підприємств. Якщо виникає необхідність або мене просять про допомогу колеги – я з радістю їм допомагаю, бо мені це цікаво».



 «Я вважаю, що розбудовування стосунків у колективі залежить від кожної конкретної людини. Як ти себе «увіллєш» в колектив – так ти себе в ньому будеш почувати. Де б я не працювала, мені подобались люди, з усіма мені вдавалося знайти спільну мову. Хтось замкнутий, хтось соромиться, - ми усі різні. Я умію робити перший крок на зустріч будь-якій людині. У колективі треба проявляти себе і, безумовно, робити щось хороше один для одного – тоді будуть хорошими і робочі, і дружні стосунки».

«Коли я нещодавно хворіла, то впіймала себе на думці, що дуже хочу на роботу. Раніше завжди брала повну відпустку – останній тиждень-півтора завжди скучала за роботою. До війни під час відпустки їздили відпочивати: 22 роки - усією сім'єю, останні 4 роки перед початком війни – вже удвох з чоловіком. Сини виросли. До відпочинку без дітей теж довелося звикати – спочатку було некомфортно, нам їх не вистачало... Після 45 життя тільки починається. Тепер твій час повністю належить тобі і ти їм можеш розпорядитися за власним уподобанням».



«Я люблю вишивати і подорожувати. Дуже люблю нові місця. На жаль, зараз немає можливості відкривати щось далеко для себе, але якщо з’являється момент побачити щось цікаве поблизу – я намагаюся його не упустити. Мій чоловік любить більш пасивний відпочинок на морі, а я обожнюю миті пізнання нового. Мені дуже запам’яталися наші подорожі з колегами на Закарпаття, в Кам’янець-Подільський. Я можу довго ходити, мене не втомлюють переїзди. Найбільше мені сподобалося відпочивати на Червоному морі. Якби не темніло і звідти б не виганяли – я б не покидала цей прекрасний підводний світ. Я отримую надзвичайно сильні емоції від доторку до цієї краси».
 
«Вишивати я почала з 2011 року. Уже вишила близько 20 картин. Це захоплення, яке мене не відпускає. Зараз вишиваю картину «Зелене літо». У
відпустку можу вишивати по 8 годин на день. Кожна нова робота обов'язково повинна бути складнішою від попередньої: більший розмір полотна, менший розмір хрестика на канві. Люблю вишивати саме нитками, поєднувати різні види стібків та величезну кількість відтінків: на картині "Старе місто", наприклад, частина сюжетної композиції вишита у пів стібка, а окремі елементи - аж у 6 ниток; на картині «Леопарди» лише коричневих відтінків – 18! До речі, цю роботу у магазині із виготовлення рамок запримітили іноземці – вони захотіли її придбати і пропонували за неї 1000 доларів, але я відмовилася, бо ця робота вже мала своє місце у моєму домі".




«Я – дитина асфальту, народжена у великому мегаполісі. Для мене морква, цибуля, картопля завжди росли в магазині. А коли ми з чоловіком одружилися, то я почала їздити до свекрів на дачу, яка знаходиться в дуже красивому місці на березі річки. Тоді я відкрила для себе задоволення від вирощування помідорів, огірків, яке тривало десь 15 – 20 років. Мені не стільки цікаво було з’їсти – скільки виростити. Сам процес дуже захоплював».

«Загалом я дуже активна. Багато років займалася у фітнес-центрі степ-аеробікою, танцями, тай-бо, пілатесом. Я обожнювала заняття зі степ-аеробіки. Люблю динамічні вправи».

«В дитинстві я була така дівчина-семидільчина. Батьки мене віддавали кругом: я і в хорі співала, і в музичній школі навчалася, і в басейн ходила, і на ковзанах каталася».
 
«У нас 14 років жив кіт Жора. Наприкінці 2021 року він помер. Я дуже важко пережила його смерть. Усі мої колеги співпереживали разом зі мною: я переживала за кота, всі – за мене. Думала, не візьму більше нікого, але сини впросили взяти котика. Так у нас з’явилася Мієчка – дитина вулиці. Чим когось купувати – краще подарувати дім тому, у кого його немає. Вона у нас надзвичайна красуня, королева, яка знає, що вона найбільша улюблениця, що їй можна все. Я люблю і собак, і котів, але чоловік більше любить котиків – ми враховуємо думку усіх членів сім’ї, тому у нас живуть котики».


На світлині Оксана Горбик із котиком, який "шукав" господаря
 
«Найкращі емоції у мене виникають не тоді, коли мені щось дарують, а тоді, коли я бачу задоволення в очах тих, кому сподобався мій подарунок. Це для мене набагато важливіше. Я отримую від цього більше радості, ніж від подарунків, зроблених мені. Хоча сюрпризи теж люблю».