У Свято-Михайлівському кафедральному соборі в Житомирі 5 квітня відбулося прощання з полеглим Героєм – рідні, близькі, колеги та побратими провели в останню путь Олександра Морозюка (1977-2024). До мобілізації у військо він працював на КП “Житомирводоканал”, а у серпні 2023 поповнив лави ЗСУ на виконував бойові завдання на східному напрямку. Загинув воїн 28 січня січня 2024 року і відтоді залишався у статусі “безвісти зниклий”.
Повернувся додому на щиті навесні 2025 року.
“Родина КП «Житомирводоканал» зазнала непоправної втрати. Від рук ворога загинув наш колега Олександр Морозюк. З 2015 року він працював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт цеху з ремонту та експлуатації каналізаційних мереж. Був відповідальним і висококваліфікованим працівником, надійним товаришем, щирою, відкритою до світу людиною, яка завжди зустрічала інших із усмішкою. 5 серпня 2023 року Олександр був мобілізований. У січні 2024 року загинув, виконуючи бойове завдання під Бахмутом. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Вічна пам’ять нашому колезі. Вічна пам’ять Герою”, – у глибокій скорботі колектив КП «Житомирводоканал».
Олександр Морозюк народився у місті Потсдам (Німеччина) в сім’ї військовослужбовця. Дитячі та шкільні роки провів за кордоном, де здобув повну загальну середню освіту. У 1992 році разом із сім’єю повернувся в Україну, у місто Житомир. Тут здобув професійну освіту у ПТУ №1 за спеціальністю “Лицювальник-плиточник”. З 1995 по 1997 рік проходив строкову військову службу у ЗСУ. У мирному житті понад десять років працював у КП «Житомирводоканал». Із дитинства захоплювався колекціонуванням марок, цікавився історією, любив тварин. Навіть у складних умовах служби залишався небайдужим – рятував беззахисних: врятував двох котів, а під час свого останнього бойового виходу просив подбати про кішку із зони бойових дій, яка нині живе в його сім’ї. У серпні 2023 року, отримавши повістку, без вагань став до лав ЗСУ. Служив розвідником, виконував бойові завдання на Донеччині – у найгарячіших точках, зокрема в районах Торецька та Нью-Йорка.
“Олександр вже записаний у число небесного війська, що звідти продовжує допомагати нам і боротися за нашу Україну. Вже 5-й рік триває ця боротьба між життям і смертю. Так, важко усім, але маємо прикласти ще більше віри, маємо розпалювати бажання до молитви, працювати на перемогу, бо іншого просто бути не може. Якщо інакше, то це робимо прикрість, зневажаємо Олександра та всіх інших, хто поклав життя за нас, віддав за свою країну та свій народ найцінніше, що є на Землі – життя. Він і тисячі наших захисників не дали пролізти цій нечисті далі ціною власного життя. Дякую Олександру, дякую його родині, схиляємо голови у молитві та скорботі, розділяючи біль великої втрати”, – додав настоятель Михайлівському собору о.Богдан Бойко. Поховали Олександра Морозюка на Корбутівському кладовищі на Алеї Слави.
Повернувся додому на щиті навесні 2025 року.
“Родина КП «Житомирводоканал» зазнала непоправної втрати. Від рук ворога загинув наш колега Олександр Морозюк. З 2015 року він працював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт цеху з ремонту та експлуатації каналізаційних мереж. Був відповідальним і висококваліфікованим працівником, надійним товаришем, щирою, відкритою до світу людиною, яка завжди зустрічала інших із усмішкою. 5 серпня 2023 року Олександр був мобілізований. У січні 2024 року загинув, виконуючи бойове завдання під Бахмутом. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Вічна пам’ять нашому колезі. Вічна пам’ять Герою”, – у глибокій скорботі колектив КП «Житомирводоканал».
Олександр Морозюк народився у місті Потсдам (Німеччина) в сім’ї військовослужбовця. Дитячі та шкільні роки провів за кордоном, де здобув повну загальну середню освіту. У 1992 році разом із сім’єю повернувся в Україну, у місто Житомир. Тут здобув професійну освіту у ПТУ №1 за спеціальністю “Лицювальник-плиточник”. З 1995 по 1997 рік проходив строкову військову службу у ЗСУ. У мирному житті понад десять років працював у КП «Житомирводоканал». Із дитинства захоплювався колекціонуванням марок, цікавився історією, любив тварин. Навіть у складних умовах служби залишався небайдужим – рятував беззахисних: врятував двох котів, а під час свого останнього бойового виходу просив подбати про кішку із зони бойових дій, яка нині живе в його сім’ї. У серпні 2023 року, отримавши повістку, без вагань став до лав ЗСУ. Служив розвідником, виконував бойові завдання на Донеччині – у найгарячіших точках, зокрема в районах Торецька та Нью-Йорка.
“Олександр вже записаний у число небесного війська, що звідти продовжує допомагати нам і боротися за нашу Україну. Вже 5-й рік триває ця боротьба між життям і смертю. Так, важко усім, але маємо прикласти ще більше віри, маємо розпалювати бажання до молитви, працювати на перемогу, бо іншого просто бути не може. Якщо інакше, то це робимо прикрість, зневажаємо Олександра та всіх інших, хто поклав життя за нас, віддав за свою країну та свій народ найцінніше, що є на Землі – життя. Він і тисячі наших захисників не дали пролізти цій нечисті далі ціною власного життя. Дякую Олександру, дякую його родині, схиляємо голови у молитві та скорботі, розділяючи біль великої втрати”, – додав настоятель Михайлівському собору о.Богдан Бойко. Поховали Олександра Морозюка на Корбутівському кладовищі на Алеї Слави.
Джерело: Times.Zt
