На базі КП “Житомирводоканал” науково-дослідні установи досліджують нові технології очистки води. Наразі, зокрема, головний науковець, доктор технічних наук Дмитро Чарний, який працює в Інституті геохімії навколишнього середовища, досліджує ефективність такого фільтрувального матеріалу, як пінополістерол, який дозволяє зменшити кількість фітопланктону, що надходить на очисні споруди. Вчений стверджує: в останні роки цвітіння рік стало значною проблемою і потрібно шукати і впроваджувати ефективні шляхи її вирішення:
“Коли будувались очисні споруди, вода в Тетереві була першого, максимум другого класу, вона не була збагачена такою кількістю фітопланктону. Кліматичні зміни, вплив сільського господарства на водойми стимулюють ріст та розвиток синьо-зелених водоростей. Особливо він посилився внаслідок масового використання фосфатомістких засобів, які транзитом проходять через наші очисні споруди і накопичуються у наших водоймах — а це чудове живлення для цих водоростей, для їх розмноження. Якщо раніше період їх масової життєдіяльності становив 2 — максимум 3 місяці, то тепер цей період збільшився і триває 6 місяців, і поки що ми не знайшли способу скоротити цей період”.
Вчений стверджує, що найдоступніший для водоканалів спосіб боротьби із фітопланктоном у ході водопідготовки — затримка його на етапі фільтрувального завантаження. За його словами, пінополістерол — оптимальний фільтруючий матеріал за співвідношенням “ціна” - “якість” - “довговічність”:
“Це інертний матеріал, коефіцієнт зношеності якого на порядок менший, ніж у кварцового піску. Цей матеріал практично вічний, він легший, ніж вода, тому промивка його не складна: якщо інтенсивність промивки піску 17-20 л/сек, то для промивки пінополіестірола вистачає 10л/с на м2 площі, якщо пісок ми миємо 15 — 20 хв, то для промивки цього матеріалу вистачає 2 — 3 хвилини”.
Дмитро Володомирович також зауважив, що так звана класична технологія, яка є на водоканалах і передбачає коагуляцію, відстоювання та фільтрацію на швидких фільтрах, була розроблена американцями наприкінці 19 — на початку 20 сторіччя для великих міст (таких, як Детройт). Вона була розрахована на порівняно чисту воду і головним її завданням було освітлити і знезаразити воду, щоб у містах-мільйонниках не розвинулись епідемії. Але наразі ця технологія не відповідає вимогам сучасності, бо вона не розрахована на такий стан води, який зараз ми маємо.
Нагадуємо, що КП “Житомирводоканал” будує новий очисний комплекс води, на якому буде впроваджено принципово нову технологію очистки води, яка передбачає використання активованого вугілля. Ключовими елементами системи стануть нові ламельні відстійники, які дозволять миттєво видаляти осад, завдяки чому вода не матиме характерного запаху та присмаку.
