На нашому підприємстві функціонує лабораторія, у якій досліджується якість стічних, поверхневих та зворотніх вод. Її очолює Людмила Федоренко, залюблена у дослідницьку діяльність ще з університетських часів. Свого часу вона закінчила університет із відзнакою і її інтерес до науки став у нагоді при проведенні аналізів якості стічних вод, яких у лабораторії проводять кілька тисяч на місяць. У своєму інтерв’ю очільниця лабораторії розповіла про основні забрудники стічних вод і про те, чому стоки – це завжди «темний коник».
«В лабораторії стічних, поверхневих та зворотніх вод працює 13 чоловік. Поверхневі води – це наші річки Кам’янка та Тетерів. Ми їх контролюємо в точках вище та нижче наших скидів. Зворотні води – наші води на очисних спорудах, які ми контролюємо на усіх етапах очистки. Окрім того, що ми проводимо дослідження згідно з установленим регламентом, за вимогою технологів, які працюють на очисних спорудах каналізації, ми можемо проводити додаткові аналізи окремих показників. Стічні води – це стоки, які надходять від наших підприємств».
«Основний процес біологічної очистки стічних вод відбувається в аеротенках. Роботу аеротенків контролює відділ гідробіологічного очищення. Гідробіолог і лаборант на основі здійснюваної оцінки аналізу мулу можуть надавати рекомендації працівникам очисних споруд для того, аби покращити властивості мулу. Один із основних показників, який впливає на роботу аеротенків, а, отже, і на процес очищення стічних вод, - кількість кисню».
«Стічна вода – вода, склад якої ти ніколи не можеш передбачити, тому що ти не знаєш, хто, що і коли злив у каналізацію. Дослідження самої води також дуже складне. У кожній методиці є перешкоджаючі фактори для визначення того чи іншого показника. І дуже часто, аби визначити значення окремих показників, аналіз потрібно провести не один раз. Наприклад, в окремих приладах є тест-системи з різними діапазонами значень: від 10 до 100, від 100 до 300, від 300 і вище. І коли ти береш воду на аналіз, наприклад хімічне споживання кисню, то ніколи не знаєш: цей показник буде від 10 до 100 чи від 100 до 300. Для того, аби працювати зі стічною водою, потрібна наполегливість, відповідальність та компетентність, - усі ці якості є у наших працівників».
«Стічні води забруднені завислими речовинами, азотом, ХСК, сухим залишком, хлоридами, фосфатами, синтетичними-поверхневими речовинами (вони утворюють плівку на поверхні стоків, яка заважає процесу окиснення забруднень активним мулом) тощо. Найбільші забруднювачі стічних вод – підприємства, які використовують у своїй роботі хімічні речовини, наприклад, ті, які пов’язані з обробкою шкіри, харчова промисловість, автомийки. Ми зараз використовуємо речовини, яких раніше не було. Навіть в побуті. І, звісно, вони всі мають вплив на якість стічних вод. На жаль, люди не завжди задумуються, що відбувається після того, як вони натискають кнопку унітаза».
«У місяць ми проводимо кілька тисяч аналізів різної складності: аналіз на визначення рівня Ph, наприклад, проводиться за дві хвилини: набрав води, поставив колбу в прилад і одразу отримав результат. А є такі аналізи, що лише сама пробопідготовка займає 2 години, наприклад, для визначення хімічного споживання кисню необхідно 2 години «варити» пробу, додаючи реактиви. Мікробіологічні показники визначаються за 3 дні. Аналіз на визначення важких металів у стічних водах підприємств проводиться раз в рік, а на скидах – раз на місяць. Щоб визначити важкі метали – пробу необхідно спалити у спеціальному приладі при високій температурі, залежно від металу, який необхідно визначити від 2000 до 2800 °С».
«На водоканал я прийшла у 2007 році: закінчила біофак і прийшла працювати в лабораторію. Мені пропонували залишатися працювати в університеті, але я розуміла, що поєднувати сім’ю з науковою і викладацькою діяльністю буде складно, тому вирішила шукати роботу деінде. Спочатку в лабораторії поверхневих, стічних та зворотніх вод я працювала мікробіологом, потім – гідробіологом. Мені подобалася ця робота. Зараз я очолюю лабораторію – це складно і дуже відповідально».
«Вільний час ми проводимо всією сім’єю. Дуже любимо ходити по гриби, іноді – по ягоди. Навіть коли немає грибів – ми все одно йдемо у ліс. Влітку їздимо відпочивати на море, восени чи навесні – у гори».
«Найбільш дивовижним відкриттям для мене стало відкриття величі людських сердець під час війни. Перші кілька місяців війни після пережитого стресу від бомбардування Богунії, я провела в Болгарії, де свій дім для нас відкрив волонтер Філіп та його сім’я, які простягнули нам руку допомоги. Я зрозуміла, скільки чудових людей є у світі, адже наші благодійники опікувалися не лише українцями. У них – довга історія піклування про слабочуючих дітей, яким вони допомагають з придбанням слухових апаратів. Я радію, що доля мене звела з людьми, наділеними надзвичайними душевними щедротами. Мрію, щоб закінчилася війна і життя знову набуло визначених форм».
