На нашому підприємстві є люди, які вважають своїм обов'язком не просто добре виконувати професійні обов'язки, дбати про оптимізацію роботи відділу, а й піклуватися про колег. Однією із таких працівниць є оператор відділу по роботі із вимірювальними приладами Людмила Яковенко. Людмила Миколаївна, яка працює на нашому підприємстві вже понад 25 років, стала для багатьох молодих спеціалістів наставницею, другою мамою. У важку хвилину вона завжди знаходить слово розради для своїх колег, хвилини радості розділяє щиросердно. 

«Я працюю на водоканалі з 1997-го року – вже 25 років. Зараз працюю оператором відділу по роботі з вимірювальними приладами. У нас в підпорядкуванні – декілька слюсарів. Ми їм формуємо обсяг задач для виконання, попередньо зібравши заявки абонентів на пломбування, розпломбування, повірку, заміну лічильників».

«До водоканалу я працювала вихователем у дитячому садочку. Хоча я вірила в те, що дитячі садочки будуть працювати завжди, – в 90-х їх почали закривати, а людей скорочувати. Так я опинилася на водоканалі».



«Я прийшла на підприємство, коли абонентський відділ саме розпочав свою роботу. Починала – з посади контролера. Тоді працювало 2 контролери, 2 оператори. Ми обійшли весь Житомир – формували базу даних абонентів. Інформацію про пільговиків також збирали, обходячи домівки: заходили і вручну записували дані пільгових документів. З нами був майстер Микитенко, який ставив штамп у записах, засвідчуючи документи. Ми проробили великий обсяг складної роботи. Так "народилися" бази даних наших абонентів».

«Згодом я стала оператором відділу по роботі з вимірювальними приладами. Перші роки роботи цього відділу усі абоненти піднімалися на другий поверх, замовляли потрібну послугу, сплачували на місці, а ми готували акти виконаних робіт. Я вважаю, що це дуже правильно – запровадити обов’язковий облік води: люди повинні знати, скільки вони споживають і, відповідно, сплачувати винятково за ту воду, яку використали. Тоді є інтерес в її економному споживанні».

«Колись ми працювали у відділі із Ірою Слідзевською, Ірою Іосипчук, Надією Колесник, – це був дуже цікавий період мого життя. Мені завжди було приємно працювати з молоддю. Біля них – я ніби й сама ставала молодшою. Я «проживала» з ними їхнє життя, всі їхні переживання проходили крізь мене…(розчулена). Я для них була завжди як мама. Вони усі до мене ставитися з повагою. У цьому колективі завжди було весело. Дівчата любили пожартувати з хлопцями: наприклад, відправляли на «виклик», а там їм вручали пляшку пива (сміється). Ми встигали робити все і одночасно».

«З Людою Нестерчук ми теж гарно спрацювалися. Але нам було дуже тяжко працювати – ми тут і до 8 вечора щодня сиділи, і в суботу та неділю ніколи не мали вихідних. Додому ми ходили тільки ночувати. О 17:00 в усіх закінчувався робочий день, а у нас розпочиналася вечеря. Тоді повірка стала обов’язковою – і нам доводилося опрацьовувати всю інформацію з приводу її проведення. А це був величезний обсяг задач. У 2018 році було проведено 6500 повірок, опломбовано 13 847 лічильників».


 
«Мені вдалося таким чином організувати роботу, аби кожна людина могла собі вибрати зручний час і дату пломбування чи повірки лічильника. Ми узгоджуємо кожен наш візит із абонентом – щоб йому було зручно».

«Зараз значно легше організовувати повірку лічильника, адже його вже не потрібно знімати, кудись везти – цю послугу ми надаємо безпосередньо в оселі абонента. Уся процедура займає 15 – 20 хвилин. У нас є програма, за допомогою якої ми визначаємо, коли приходить час повірки кожного приладу обліку води. Термін служби лічильника – 10 – 12 років. Якщо він прослужив більше – очевидно, повірку він не пройде. У таких випадках ми радимо нашим споживачам замінювати його».

«Увесь цей час начальником відділу був Олександр Миколайович Войналович. Він ніколи не свариться, не підвищує голос. Ніколи. Він завжди по-людяному ставився до нас».

«Колись ми святкували усі свята разом: збиралися співробітники, які працюють на насосних станціях першого та другого підйому, на очисних спорудах, в управлінні. В актовому залі організовували концерти до різних пам’ятних дат. З очисних споруд каналізації на новорічно-різдвяні свята завжди приїжджав вертеп із колядками, щедрівками. Вони завжди ходили по кабінетах, вітали нас – було весело і цікаво. Хороші були часи».

«У мене є двоє дівчат, троє онуків, - це люди, заради яких я живу на цьому світі. Із онуками і дочками я спілкуюся 150 разів на день.  Коли я приходжу з роботи, то завжди смажу, варю, печу. Зять приїжджає і забирає смаколики, які я готую для них. У мене навіть колеги просять наліпити їм пельменів (сміється). Рецепти знаходжу в інтернеті. Ще я дуже люблю їздити на дачу і доглядати за своїми квітами».