На нашому підприємстві працює молодий перспективний науковець, залюблений у хімію,— Ілія Подзюбанчук. У шкільні та студентські роки він неодноразово перемагав на олімпіадах з хімії, активно брав участь у наукових конференціях. Після закінчення університету у нього була можливість залишитися працювати у Житомирському державному університеті імені Івана Франка. Проте він обрав інший шлях — професійний шлях інженера хіміко-технологічного аналізу у контрольно-вимірювальній лабораторії водоканалу. Ілія Подзюбанчук розповів про те, як йому вдається реалізовувати на роботі свій науковий і викладацький потенціал.
“Я працюю інженером хіміко-технологічного аналізу в лабораторії більше 3-х років. Навчався в Житомирському державному університеті імені Івана Франка на природничому факультеті. Розпочав працювати в лабораторії КП “Житомирводоканал”, коли навчався на останньому курсі. Мені подобається працювати у нашому колективі, подобається досліджувати фільтри, коагулянти... Подобається те, що ми не стоїмо на місці, а впроваджуємо нові технології, наприклад, експериментуємо з діоксидом хлору та перманганатом натрію — сучасними реагентами для знезараження води. Якщо ми хочемо мати гарну та якісну воду — без капіталовкладень не обійтися. Наразі ми користуємось більш класичною схемою очистки води, але потрібно переходити до більш сучасних методів, рівнятись у цьому на Європу. І я радію, що через 2 роки ми до цього прийдемо. Як інженер хіміко-технологічного аналізу, я підбираю дози всіх реагентів, які застосовуються для водопідготовки: це коагулянт, флокулянт, хлор, за потреби — перманганат натрію”.
“Я полюбив хімію ще у школі, десь з 8-го класу. Пам’ятаю, як на урок до нас зайшла вчителька з великою коробкою, в якій була велика кількість реактивів, пробірок, колбочок. Коли вона почала змішувати різні реактиви, перша думка — це просто чудо, цікаві враження, цікаві емоції. Коли підходиш до цього вже з наукової точки зору, то з’являється інтерес. Коли йдеш на роботу із задоволенням, а не змушуєш себе, тоді й працюється краще і в радість. Велике значення для професійного становлення кожної людини має її вчитель. Мені відверто пощастило із вчителькою хімії. Олена Анатоліївна, яка працює у 24 екологічному ліцеї, — вчителька з великої літери. Багато разів я брав участь в олімпіадах з хімії регіонального, всеукраїнського рівня. У багатьох із них перемагав”.
“На базі нашого підприємства проходять практику студенти Житомирського агротехнічного коледжу, які навчаються за спеціальністю “Водопідготовка та водовідведення”. В лабораторії ми демонструємо їм процеси коагулювання, освітлення води. Вони завжди з цікавістю за цим спостерігають, адже навчатись за підручником — це одна справа, а бачити ці всі процеси на практиці на власні очі — зовсім інша. Завжди намагаюсь подавати їм матеріал з цікавинкою, і коли на обличчях студентів посмішка — це головна нагорода та визнання для мене. Важливо підтримувати зворотній зв’язок цікавими історіями чи жартами — тоді вся інформація сприймається простіше та краще. Посмішка учнів — це вже вдячність для нас”.
“Мені дуже до вподоби брати участь у різноманітних громадських заходах. Минулого року на заході “Місто професій” ми презентували роботу контрольно-вимірювальної лабораторії нашого підприємства. Головним нашим завданням було представити це не з науково-технічної точки зору, а так, щоб це було зрозуміло та доступно для дітей, тобто щоб вони побачили професію хіміка-технолога дитячими очима. Судячи з того захвату та задоволення, з яким діти спостерігали за процесом очищення води, нам це вдалося. Як на мене, такі заходи актуальні та важливі, вони мотивують дітей для вибору майбутньої професії”.
“У мене на роботі не буває однакових днів, днів, схожих між собою: щодня щось нове, щось цікаве. Ми тут живемо, як в міні-зоопарку: поблизу лабораторії живуть і білочки, і зайчики. Найбільше здивування в мене було, коли одного ранку мене зустрічала черепаха, яка спокійно собі грілася на сонечку. Тут у нас природа поєдналася з людьми”.
“Як і в кожної людини, у мене є хоббі: люблю займатися спортом, зокрема калістенікою, також мені подобається виконувати різьблення по дереву. Щоправда, не завжди на це є час. Дуже люблю подорожувати, тому що завдяки мандрівкам завжди відкриваю щось нове, наповнююсь цікавими враженнями. Я бував в багатьох замках нашої країни: і у Кам’янці-Подільському, і Луцьку, і у львівських”.
