На нашому підприємстві працює молодий перспективний науковець, залюблений у хімію,— Ілія Подзюбанчук. У шкільні та студентські роки він неодноразово перемагав на олімпіадах з хімії, активно брав участь у наукових конференціях. Після закінчення університету у нього була можливість залишитися працювати у Житомирському державному університеті імені Івана Франка. Проте він обрав інший шлях — професійний шлях інженера хіміко-технологічного аналізу у контрольно-вимірювальній лабораторії водоканалу. Ілія Подзюбанчук розповів про те, як йому вдається реалізовувати на роботі свій науковий і викладацький потенціал.

Я працюю інженером хіміко-технологічного аналізу в лабораторії більше 3-х років. Навчався в Житомирському державному університеті імені Івана Франка на природничому факультеті. Розпочав працювати в лабораторії КП “Житомирводоканал”, коли навчався на останньому курсі. Мені подобається працювати у нашому колективі, подобається досліджувати фільтри, коагулянти... Подобається те, що ми не стоїмо на місці, а впроваджуємо нові технології, наприклад, експериментуємо з діоксидом хлору та перманганатом натрію — сучасними реагентами для знезараження води. Якщо ми хочемо мати гарну та якісну воду — без капіталовкладень не обійтися. Наразі ми користуємось більш класичною схемою очистки води, але потрібно переходити до більш сучасних методів, рівнятись у цьому на Європу. І я радію, що через 2 роки ми до цього прийдемо. Як інженер хіміко-технологічного аналізу, я підбираю дози всіх реагентів, які застосовуються для водопідготовки: це коагулянт, флокулянт, хлор, за потреби — перманганат натрію”.


Я полюбив хімію ще у школі, десь з 8-го класу. Пам’ятаю, як на урок до нас зайшла вчителька з великою коробкою, в якій була велика кількість реактивів, пробірок, колбочок. Коли вона почала змішувати різні реактиви, перша думка — це просто чудо, цікаві враження, цікаві емоції. Коли підходиш до цього вже з наукової точки зору, то з’являється інтерес. Коли йдеш на роботу із задоволенням, а не змушуєш себе, тоді й працюється краще і в радість. Велике значення для професійного становлення кожної людини має її вчитель. Мені відверто пощастило із вчителькою хімії. Олена Анатоліївна, яка працює у 24 екологічному ліцеї, — вчителька з великої літери. Багато разів я брав участь в олімпіадах з хімії регіонального, всеукраїнського рівня. У багатьох із них перемагав”.

На базі нашого підприємства проходять практику студенти Житомирського агротехнічного коледжу, які навчаються за спеціальністю “Водопідготовка та водовідведення”. В лабораторії ми демонструємо їм процеси коагулювання, освітлення води. Вони завжди з цікавістю за цим спостерігають, адже навчатись за підручником — це одна справа, а бачити ці всі процеси на практиці на власні очі — зовсім інша. Завжди намагаюсь подавати їм матеріал з цікавинкою, і коли на обличчях студентів посмішка — це головна нагорода та визнання для мене. Важливо підтримувати зворотній зв’язок цікавими історіями чи жартами — тоді вся інформація сприймається простіше та краще. Посмішка учнів — це вже вдячність для нас”.



Мені дуже до вподоби брати участь у різноманітних громадських заходах. Минулого року на заході “Місто професій” ми презентували роботу контрольно-вимірювальної лабораторії нашого підприємства. Головним нашим завданням було представити це не з науково-технічної точки зору, а так, щоб це було зрозуміло та доступно для дітей, тобто щоб вони побачили професію хіміка-технолога дитячими очима. Судячи з того захвату та задоволення, з яким діти спостерігали за процесом очищення води, нам це вдалося. Як на мене, такі заходи актуальні та важливі, вони мотивують дітей для вибору майбутньої професії”.


У мене на роботі не буває однакових днів, днів, схожих між собою: щодня щось нове, щось цікаве. Ми тут живемо, як в міні-зоопарку: поблизу лабораторії живуть і білочки, і зайчики. Найбільше здивування в мене було, коли одного ранку мене зустрічала черепаха, яка спокійно собі грілася на сонечку. Тут у нас природа поєдналася з людьми”.


Як і в кожної людини, у мене є хоббі: люблю займатися спортом, зокрема калістенікою, також мені подобається виконувати різьблення по дереву. Щоправда, не завжди на це є час. Дуже люблю подорожувати, тому що завдяки мандрівкам завжди відкриваю щось нове, наповнююсь цікавими враженнями. Я бував в багатьох замках нашої країни: і у Кам’янці-Подільському, і Луцьку, і у львівських”.