За кожною такою донацією — лікування, операція, відновлення, а іноді й найдорожче — шанс на життя. І, мабуть, саме тому донорство таке особливе: ти робиш щось дуже просте для себе, але надзвичайно важливе для когось іншого, часто навіть не знаючи, кому саме допоміг.
Вереснева донорська ініціатива водоканалівців ознаменувалася одразу кількома важливими подіями.
Інженерка відділу надання послуг з неліцензійної діяльності Оксана Степаненко «відзначає» свою ювілейну, 10-ту донацію. Її колега, інженерка цього ж відділу Тетяна Вінцковська, вперше долучилася до нашої корпоративної донорської акції. Головний енергетик підприємства Петро Квадрович отримав посвідчення донора крові.
Цього разу особливо щемливим став момент для Наталки Мовчан — очільниці відділу капітального будівництва. Під час своєї 14-ї донації вона знала, що здає тромбоцити для конкретної людини – дівчинки, яка проходить лікування в Обласній дитячій лікарні:
— Я сподіваюся, що моя кров допоможе цій дитині, — поділилася Наталка з колегами-донорами.
Ця сокровенна думка супроводжує нас щоразу, коли ми переступаємо поріг Центру крові. У простій фразі, здається, є все, заради чого варто ставати донором: дуже людське бажання, щоб десь там, у лікарняній палаті, маленькій пацієнтці стало легше, щоб лікування спрацювало, щоб вона одужала і повернулася додому, в обійми найрідніших.
Дякуємо нашим колегам, які з року в рік знаходять час для цієї доброї справи. Тим, хто здає кров уперше, і тим, хто вже збився з рахунку, скільки разів переступав поріг Центру крові.
Нехай кожна наша донорська акція буде чиїмось маленьким, але таким важливим кроком до одужання!
