“Свого часу я навчалася у Житомирському технологічному коледжі на спеціальності “технолог-мебельник”. Я власними руками складала меблі, лакувала та полірувала їх — мені це приносило задоволення. Але, на жаль, так і не змогла влаштуватися за спеціальністю, бо у ті роки жінок не дуже хотіли бачити у меблевій індустрії. Зараз я навчаюсь в Житомирському державному технологічному університеті на спеціальності “Екологія””.
“Перша посада, яку я займала на водоканалі, — інженер відділу промислового водовідведення. Ми виявляли несанкціоновані врізки, ліквідовували їх. А до цього я працювала начальником поштового відділення. Зараз я займаю посаду начальника загального відділу, контролюю весь процес обслуговування абонентів водоканалу. Мені дуже подобається моя робота, бо це робота з населенням, а я завжди любила комунікувати з людьми. Ми приймаємо від споживачів заявки на виконання різних видів послуг: роботи з підключення до водопровідної мережі та каналізації, аналіз питної та стічних вод, повірку, пломбування, монтаж, демонтаж лічильників. Для мене основне — щоб люди були задоволені”.
“У моїй роботі трапляються різні ситуації. Іноді доводиться працювати з надто емоційними людьми — я переймаюсь їхніми історіями і намагаюся їм допомогти. З яким би настроєм не прийшла людина, мені завжди вдається знайти із нею спільну мову. Мені щодня дякують. Іноді я зустрічаю на вулицях міста людей, яких колись обслуговувала на пошті, — вони вітаються зі мною, запитують, як у мене справи. Коли іду по Житомиру — здається, що я всіх-всіх знаю (сміється)”.
“У вільний від роботи час люблю створювати гарні речі своїми руками. Я виготовляю м'які іграшки, картини із шерсті, раніше займалась бісероплетінням, мені подобалося вишивати. Періодично змінюю хоббі: опанувала якийсь вид мистецтва — “переключаюсь” на нове захоплення. Мені цікаво випробовувати свої сили у чомусь новому”.
“У ті часи, коли я ще ходила до школи, у моєї бабусі були дуже великі клумби і садок. Увесь квітник був на мені. Я завжди вирощувала квіти, доглядала за ними і отримувала від цього задоволення”.
“Я люблю читати книги Олега Роя, Пауло Коельо, поезією Євтушенка, східних мудреців, обожнюю Омара Хайяма (цитує):
В постройке кольцевой, без окон, без дверей,
Скитальцы, узники бессмысленных путей,
Мы все беспомощны, как птицы средь сетей,
Мы жертвы времени, и страхов, и страстей».
"Моя сім'я — моя найбільша цінність. Мій син служить в Національній гвардії — я пишаюсь їм. Ми з ним дуже хороші друзі. Він може зі мною поділитися усім, що у нього на душі. Мої чоловіки завжди мене розуміють, в усьому мене підтримують. Ми любимо посміятися так, щоб аж животи боліли (сміється). У вихідні дні часто гуляємо у парку, годуємо із рук білочок і пташок. Я взагалі люблю тварин. У мене вдома є два акваріуми з рибками і кіт. Свого часу, коли у нас з'явились рибки, допитливий Грейс “поліз” в акваріум знайомитись із ними — аж раптом вони усі “рвонули” до нього. Кіт так перелякався, що з тих пір тримається осторонь акваріумів. Він у мене дуже хороший, людяний. Я таких розумних котів ще не бачила”.
“Радію кожному дню життя. Прокидаюсь — насолоджуюсь красою нового дня. Я дякую природі, Богу за можливості, які вони мені дають, за людей, які трапляються на моєму життєвому шляху. Для мене кожна людина — цінна. Вони довіряють мені, і часто розповідають історії зі своєї юності, свого життя. Я слухаю їх, бо розумію, що для них це важливо — висловити несказане”...
“Люблю Житомир за його спокійність, житомирян — за доброзичливість. В юності я працювала в Києві — мені не подобався темп життя столиці, я не відчувала, що живу — постійно перебувала в “бігах”. Це мене виснажувало... В Житомирі насолоджуюсь розміреним ритмом життя”.
