Цьогоріч Всесвітній День Води було присвячено темі «Цінуючи воду! Valuing water!» Він мав на меті привернути увагу суспільства саме на цінність води, її важливість для життя та благополуччя людини, суспільства і довкілля. Забезпечення доступу до необхідної кількості води належної якості має бути пріоритетами політиків та виконавців на всіх рівнях влади.
22 березня відбувся круглий стіл “Цінність води та її ціна”, на якому представники галузі водопровідно-каналізаційного господарства і науковці обговорили питання вартості води у екологічній та економічній площинах. Під час круглого столу віце президент Асоціації “Укрводоканалекологія” Андрій Нікітін на прикладі КП “Житомирводоканал” пояснив, яким чином галузь водопостачання та водовідведення та, відповідно, якість води у кранах залежить від інвестицій.
КП “Житомирводоканал” є учасником проєкту “Розвиток міської інфраструктури-2”, що фінансується Світовим банком. За кредитні кошти підприємство будує нові очисні споруди води та каналізації, водопровідні мережі, найбільші каналізаційні та водопровідні насосні станції. Загальний обсяг інвестицій під цю інфраструктуру складає 43,5 млн доларів та майже 3 млн євро грантових коштів:
“На відновлення тієї інфраструктури, яку зазвичай не видно неозброєним оком, наприклад, труб, які зариті глибоко під землею, або об’єктів, віддалених від центральних частин міста, необхідні чималі інвестиції. Для будівництва великих об’єктів від стадії “ідея” до стадії “фініш” потрібно багато часу, інколи це може займати до 7 років. Для того, щоб мати можливість отримувати ці інвестиції та працювати з ними, в нашому тарифі (від ред. - тарифі КП “Житомирводоканал”) складова інвестиційної програми становить наразі 7 грн, а ще у 2019 інвестиційна складова становила — 0,90 коп. — 1,00 грн”.
Одна із найбільших проблем водопровідно-каналізаційної галузі — зношеність мереж: 70 — 80% трубопроводів потребують заміни. Витрати на сотні кілометрів труб для кожного міста, десятки тисяч кілометрів по усій країні є ношею, непосильною для водоканалів та місцевих бюджетів, а тому цебез залучення коштів із боку інвесторів та держави тут не обійтися. Доведення системи водопостачання до рівня, при якому вона буде забезпечувати якісною питною водою, обійдеться державі у кілька мільярдів гривень. Якщо в подальшому обсяги реконструкції мереж не зростуть, на повну заміну трубопроводів знадобиться понад 300 років, відтак увесь цей час матиме місце фактор повторного забруднення води у старих трубопроводах. Інвестування у галузь — єдино можливий шлях до якісної питної води:
“Потрібно розуміти, звідки береться зростання тарифів: упродовж 30 років ми не займались водопровідно-каналізаційною структурою, і не потрібно сподіватись, що за десятиріччя ми зможемо це виправити”.
Основною думкою, яка червоною ниткою пройшла крізь увесь захід, стала думка про цінність води, яка є набагато вищою, ніж її ціна. Вода необхідна нам кожного дня: ми використовуємо її для пиття, приготування їжі, майже на кожному етапі виробництва товарів, вирощування сільськогосподарських культур. Для того, аби мати доступ до якісної питної води, ми маємо вкладати кошти у розвиток інфраструктури, яка забезпечує водопідготовку та транспортування найціннішого ресурсу, який ми маємо у своєму розпорядженні.
