«Народився я в м. Самбір Львівської області. Дитинство моє проходило з батьками і бабусею. Батьки працювали інженерами-конструкторами у Спеціальному проєктно-конструкторському та технологічному бюро».
 
«Зростав і навчався у м. Стрий. Після закінчення 11 класу вступив до Львівської політехніки на механіко-технологічний факультет. Потім перевівся на механіко-механічний, навчався на інженера-механіка і здобув кваліфікацію «Інженера-конструктора гусеничного транспорту».
 
«Розпочав свій трудовий шлях на стрийському водоканалі із посади майстра, потім обіймав посаду інженера виробничо-технічного відділу. У 2003 році став головним інженером водоканалу і отримав другу вищу освіту, закінчивши факультет «Економіка підприємства», здобув спеціальність «Економіст». Зі стрийським водоканалом у мене пов’язані найтепліші та найсвітліші спогади».

 
«1 квітня 2011 року я очолив кропивницький водоканал. У вересні 2011 року мене призначили на посаду в.о. ОКВП «Дніпрокіровоград», для того, щоб об’єднати ОКВП «Дніпрокіровоград» та водоканали, яким він постачав воду – Світловодська, Олександрії, Знам’янки, Кропивницького. У грудні 2011 року мені підписали контракт на 5 років. У 2012 році ми отримали в Нацкомісії ліцензію, тариф і провели процедуру реєстрації приєднання 5 водоканалів до обласного комунального виробничого підприємства. Найважче було пройти юридичні процедури, об’єднати персонал, сформувати передавальні та приймальні баланси. Але я працював не сам, ми працювали командно – обласна рада, місцева влада, 1500 працівників ОКВП «Дніпрокіровоград». Насамперед виграли від цього комунальні підприємства. Ці водоканали, як і водогін, були окремими юридичними особами. Через це часто були проблеми зі сплатою за користування водогоном, із заборгованостями. А так сформувалося єдине підприємство, яке самостійно збирало кошти з населення і розраховувалося з постачальниками послуг електроенергії, реагентів і т. под.  Мешканці Світловодська, Олександрії, Знам’янки отримали додаткові вигоди, бо за рахунок обсягів виробництва та надання послуг Кропивницького, вийшов тариф дешевший, ніж він мав би бути, якби це об’єднання не відбулося. Це говорить про простий принцип економії: чим більші об’єми реалізації, тим дешевша собівартість послуг».

 
«Найбільшим викликом для мене була робота зі Світовим банком. І в Кропивницькому, і в Житомирі цей проєкт триває із 2013 року. Найскладніше у цьому процесі – невизначена тяглість: іноді Мінфін не підписує необхідні документи, іноді підрядник не встигає виконати якісь роботи і відтерміновує строки. Через постійні відтермінування, пов'язані з призупиненням фінансування та іншими бюрократичними моментами, ти не маєш впливу та розуміння стосовно часу завершення проєктів, бо це напряму залежить від величезної кількості інстанцій та процедурних моментів - процес може загальмуватися у будь-яку мить. Складна ситуація наразі із реалізацією проєкту із реконструкції очисних споруд води у Житомирі. Ми втратили пів року – підрядник не виконував роботи: продовження проєкту не було погоджено Світовим банком та Мінфіном, підрядник не хотів виконувати роботи через військові дії. Бюрократичні юридичні виклики, нестиковка строків, відтермінування фінансування створюють постійні проблеми із виконанням проєктів».

 
«У Кропивницькому вже завершили проєкт реконструкції очисних споруд каналізації, у Житомирі він теж добігає до кінця, але продовження реконструкції очисних споруд води і в одному, і в другому місті - поки під питанням. У липні-серпні ми вже закриємо контракт щодо заміни магістральних трубопроводів – майже всі роботи завершено: маємо 10,5 км замінених водопровідних мереж. Ми мали надзвичайно високий ступінь аварійності водопровідних мереж: 5-6 аварій на добу. Зараз маємо 1-2 аварії на добу. І це – результат заміни найбільш аварійних ділянок водогону, замінених засувок, бо навіть якщо і є аварія, то під перекриття потрапляють значно менші зони з кількох будинків, а не кілька вулиць, як раніше».

«Чи подобається тобі місто, у якому ти живеш – залежить від загального настрою, а загальний настрій залежить від обстановки, роботи, оточення. В Житомирі мені подобається. Я ніби повернувся у великий Стрий – прикарпатське місто, у якому є річка, ліс, є можливість відпочити на природі. У Кропивницькому такого не було, бо місто зусібіч оточене полями кукурудзи, соняшнику, а тому було мало можливості побути на природі. У Житомирі люблю гуляти в Гідропарку. Коли приїжджала в гості моя старша донька Марта – ми ходили в музей ім. С. Корольова – нам дуже сподобалося».



«Зараз на Житомирводоканалі ми реалізовуємо велику кількість проєктів, маємо цілі і рухаємося до них. Однією із найголовніших – є зменшення втрат води, результатом цього буде зменшення аварійності, зменшення енергозатрат, трубозатрат і, відповідно, собівартості послуг. Попередній керівник заклав передумови для розвитку потенціалу енергозбереження, розпочав вкрай необхідні проєкти реконструкції найголовніших об’єктів водоканалу. Закриття очисних споруд каналізації-1 і переведення усіх очисних потужностей на один майданчик на базі реконструйованого комплексу очисних споруд-2 дасть велику економію трудових і матеріальних ресурсів. А щоб досягнути економії у аспекті водопостачання – треба зменшити втрати, над чим ми теж працюємо, перекладаючи трубопроводи».
 
«У нас успішно функціонує програма диспетчеризації каналізаційних насосних станцій, ми плануємо завершити програму диспетчеризації водопровідних насосних станцій і об’єднати це в єдину систему, яка дозволить фахівцям, а саме – головному інженеру, енергетику, диспетчеру, - бачити онлайн роботу кожного об’єкту. Так кожен фахівець відповідно до своїх компетентностей розумітиме специфіку роботи кожного об’єкта: як він працює, скільки споживає електроенергії, скільки перекачує стоків чи води, яке обладнання коректно працює, а яке – потребує уваги. Це дасть змогу вести щоденну аналітику і працювати над оптимізацією процесів».


 
«Вільний час я люблю проводити із сім’єю, люблю читати фантастику, твори Гаррісона, Шеклі, Стругацьких, Желязни».
 
«Із дитинства мені запам’яталася така історія: якось, у чотирирічному віці я вийшов на вулицю і надумався сходити на роботу до бабусі. Я пройшов через пів міста по маршруту, яким вона мене якось водила, відкрив двері і сказав: «Баб, привіт», – бабуся, побачивши мене, була в шоці» (сміється).
 
«У людях ціную добропорядність, відвертість, у працівниках – бажання працювати і правильне ставлення до роботи. Ідеальний колектив – об’єднання людей, кожен із яких знає, що він робить, намагається виконувати свою роботу якнайкраще задля досягнення поставлених цілей і спільного блага».